Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
відсилати — а/ю, а/єш, недок., відісла/ти, ішлю/, і/шлеш, док., перех. 1) Посильним, поштою і т. ін. відправляти щось в інше місце або кому небудь. 2) Наказувати, веліти піти, виїхати звідкись. || Посилати кого небудь кудись із певною метою. || Відправляти… … Український тлумачний словник
повідсилати — а/ю, а/єш, док., перех. Відіслати всіх чи багатьох, усе чи багато чого небудь … Український тлумачний словник
повідсилати — [пов ідзсиела/тие] а/йу, а/йеиш … Орфоепічний словник української мови
відсилати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
підсилати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
повідсилати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відправляти — I = відправити 1) (пересилати що н. адресатові, замовникові поштою, телеграфом, транспортом, передавати кимось тощо), висилати, вислати, відсилати, відіслати, слати, надсилати, надіслати, присилати, прислати, адресувати 2) (супроводжуючи,… … Словник синонімів української мови
відіслати — див. відсилати … Український тлумачний словник
відправляти — я/ю, я/єш, недок., відпра/вити, влю, виш; мн. відпра/влять; док., перех. 1) Посилати, відсилати щось куди небудь, організовувати відсилку, перевезення чогось. || Супроводжуючи, відводити, відвозити когось до певного місця за наказом,… … Український тлумачний словник
відпроваджувати — ую, уєш, недок., відпрова/дити, джу, диш, док., перех. 1) Прощаючись, супроводжувати кого небудь до якогось місця; проводжати. 2) Насильно відводити кого небудь у певне місце. || рідко. Відводити когось убік від інших з якоюсь метою. 3) розм.… … Український тлумачний словник
